Компанія зареєстрована в одній країні, директор живе в іншій, клієнти платять із третьої. Усе це цілком звичайно — до моменту, коли заявка на рахунок доходить до комплаєнсу й зупиняється там без пояснення, з яким можна щось зробити.
Рахунок для компанії-нерезидента — не окремий продукт. Це той самий рахунок із довшою анкетою, і майже будь-яка затримка зводиться до одного: провайдер поки не бачить, де бізнес працює насправді. Розберімо, що запитують, навіщо і як зробити перевірку короткою.
Що тут означає «нерезидент»
Не те саме, що в податковому праві. Для платіжного провайдера це просто опис компанії, яка просить рахунок поза країною своєї реєстрації, — або такої, чиє керівництво, працівники й клієнти перебувають не там, куди вказує запис у реєстрі.
Саме по собі це розходження не підозріле. Холдинги, команди розробки й агенції так і живуть за своїм устроєм. Але воно прибирає короткий шлях: у місцевої компанії провайдер читає реєстр, податковий номер і адресу як одну узгоджену картину, а в нерезидента цю картину доводиться збирати з документів, які надаєте ви.
Продукт на виході — звичайний бізнес-рахунок, рахунок на ім’я компанії, який приймає, зберігає й відправляє.
В обох перевірок є окремий розбір по-людськи: що саме з’ясовують про компанію та її власників і чому провайдер зобов’язаний питати — у матеріалі про KYC і KYB.
Три слова з анкети
KYB — know your business, «знай свій бізнес», корпоративний аналог перевірки особи, яку проходить приватний клієнт. Вона встановлює, хто володіє компанією, хто нею керує, що вона продає і кому. Це обов’язок провайдера за законом, а не міра недовіри до вас.
UBO — ultimate beneficial owner, кінцевий бенефіціарний власник: фізична особа, яка врешті володіє компанією або контролює її, зазвичай від частки в 25%. Номінальні директори й корпоративні акціонери питання не закривають: ланцюжок розкручують доти, доки в кінці не з’явиться людина.
Substance, економічна присутність, — підтвердження, що компанія десь справді працює: договори, працівники, офіс або пояснена причина його відсутності, рахунки на оплату, сайт, що збігається з тим, що написано в заявці. Компанія із записом у реєстрі й порожнечею за ним — найважчий випадок, і зовсім не тому, що хтось підозрює злий намір.
Комплект документів
Основа скрізь однакова: свідоцтво про реєстрацію, статут, реєстр директорів і акціонерів, підтвердження особи та адреси бенефіціара. Для заявника-нерезидента основну вагу несуть ще чотири позиції.
- Ланцюжок володіння до людини. Якщо частки належать іншій компанії — документи і по ній, доки ланцюжок не завершиться.
- Підтвердження діяльності. Два-три підписані договори, свіжі рахунки, угода з постачальником. Саме це відповідає на питання «чим компанія займається» швидше за будь-який опис.
- Сертифікат податкового резидентства там, де компанія може його отримати. Він документально прив’язує юрособу до юрисдикції.
- Історія процесингу або банківського обслуговування, якщо вона є. Виписки за останні місяці й пряма відповідь, чому закінчилася попередня співпраця.
Ліцензії додаються там, де діяльність їх вимагає. Як влаштований бік приймання й розрахунків — шлюз, карткові маршрути, строки — описано в розділі обробки платежів, і до відкриття рахунку це окреме питання.
Якщо в планах є картки, цей бік — окремий продукт зі своєю оцінкою, мерчант-рахунок, і розглядають його паралельно, а не замість.
Чому заявки зупиняються
Рідко через країну реєстрації. Значно частіше через те, що пакет суперечить сам собі.
- Сайт каже одне, заявка інше. Якщо в описі консалтинг, а на сайті продається інше, справа йде на уточнення. Як має виглядати повний комплект, розкладено в чек-листі для схвалення мерчант-рахунку.
- Документи надходять частинами тижнями. Кожен новий папір починає читання заново. Один повний пакет швидший за п’ять неповних.
- В обороту не видно джерела. Прогноз, не прив’язаний до договорів, читається як здогад — і перевірятися буде як здогад.
- Мовчання про попереднє закриття. Воно однаково спливає під час перевірки, і на той момент має вигляд уже не історії, а замовчування.
Скільки це коштує і скільки триває
Тариф не змінюється від того, що компанія зареєстрована в іншому місці. Опубліковані рядки для рахунку компанії: відкриття 1 000,00 EUR, закриття 100,00 EUR, внутрішні платежі 10,00 EUR, SEPA вхідні та вихідні 10 EUR + 0,30%, вхідний SWIFT у євро 50 EUR + 0,35%, FasterPayments і CHAPS 15 GBP.
Усе це стоїть на сторінці цін поряд із колонкою фізособи — це інший тариф, і колонки не взаємозамінні.
Про строки чесно так: вони залежать від документів і виду діяльності, і той, хто називає фіксовану кількість днів, вашої справи ще не бачив. Реально скорочує строк один повний пакет із першої подачі.
Як зробити перевірку короткою
Готуйте справу так, як її читатимуть. Ланцюжок володіння зберіть одним документом, а не п’ятьма вкладеннями. Публічний сайт має казати рівно те саме, що й заявка, включно з назвою юрособи та способом зв’язку з підтримкою. Країни контрагентів і очікуваний місячний оборот назвіть самі, до питання: названі цифри перевіряють, приховані — з’ясовують. Якщо офісу в компанії справді немає, так і напишіть і поясніть, як організовано роботу, замість порожнього рядка.
Далі вирішіть, що гроші роблять після зарахування: розклади, напрямки й пакетна відправка описані в розділі виплат, і домовитися про них варто до першого розрахунку, а не після.
Коротко
Компанія-нерезидент — не складніший клієнт, а довше читання. Провайдер збирає картину, якої запис у реєстрі сам по собі не дає: хто володіє компанією, що вона продає, де працює і звідки береться оборот. Дайте відповідь на ці чотири питання одним повним пакетом, приведіть публічні сторінки у відповідність до нього — і рахунок виявиться тим звичайним продуктом, яким він і був. Розглядаємо індивідуальні рішення для вашого бізнесу.